Інтерв'ю з Андрієм Баштовим, видавцем "The Village Ukraine" та "Wonderzine Ukraine"
Розкажи, як базово проходить твій день, чи є щоденні ритуали?
У, абсолютно зламаному, життєвому ритмі ритуалів не лишилося, якщо не вважати ритуалом чистку зубів. Раніше я мав 5 хвилин дихальних вправ зранку і стільки ж – увечері. Я не вважав це медитацією, більще важило відчуття, що я маю цей час лише для себе. Під час війни, навіть у найскладніші дні, я знаходив 5 хвилин на те, щоб заварити собі кавовий дріп (лише кілька разів не вдавалося, але ті дні краще не згадувати).
Життя зараз складається з прокидання, походу на службу і сну, коли повернувся. Скучив за довоєнним відчуттям, коли я повністю контролював – що я роблю і де. Повна свобода та право на дурні імпульсівні рішення. Але то вже в минулому.
Яке місто любиш найбільше, де почуваєш себе комфортно?
Канів – найкраще місце на Землі. Шкода, що я цього не розумів, коли ріс там. Купа простору навколо, ідеальна природа. І можливість швидко звалити, якщо хочеться "неспокою".
Якщо мріяти про до/поствоєнне життя, то шалений темп Нью-Йорка обожнюю (як і його задушливу копію - Бангкок). Щоб не здатися банальним, додам лінивий формат та нічний нетворкінг Алма-Ати, де я працював. Нескінченний Стамбул – моє. Найнесподіваніше місце, у яке я закохався, – Хельсинкі. Виходить якось надто довго, але мені реально подобається будь-яке місто, у я кому є я.
Які твої улюблені місця для прогулянок чи заклади?
Київ я обожнню з дитинства. І Поділ (як передбачувано!) завжди був моїм улюбленим районом. Але не через заклади і тусовки. Просто люблю бродити вулицями подалі від Контрактової. "Немитий Поділ" біля Тараса Шевченка завоював моє серце.
Найважливішими для мене є ті заклади, які служать спільноті, які роблять внесок у суспільне життя. Певен, що вони роблять для розвитку міста у рази більше, ніж усі ці Київради. First Point, Світ Кави, Grails, Раменна Михайленка, бар на Спаській (ще б знати, як його назвали), а віднедавана і Спельта з Афтенуном. Відриття року – маленька мила книгарня на Спаській, де продають вживані книги.
Рюкзак є твоєю щоденною річчю ?
Я нікуди не йду без рюкзака чи шопера. Профдеформація змушує мене почуватися некомфортно, якщо я не взяв ноут. Це нікуди не поділося. Якщо я залишу рюкзак вдома, то весь день смикатимусь так, ніби я руку забув.
Для мене важливо, щоб це була одна річ. Не люблю і не хочу мати багато різного. Там не має бути нічого зайвого. Лише те, що потрібно.
Ти людина, що може вмістити життя в одну валізу чи навпаки?
Я мрію бути людино, яка би змогла помістити всі речі в одну валізу. Але не виходить – книги та нездорова любов до якісних великих важких сковорідок не дозволять мені упакувати багаж компактно.
Військовий час змусив мати ще два баули екіпу – зимовий, літній та купу всякого дрібного барахла, яке і не подаруєш, і не використовуєш, і викинути шкода.
Але найбильша проблема – це одяг. Періодично я роздаю чи відвожу батькам усе, що не ношу часно. І одразу після цього мені надаровують ще більше речей, ніж я мав до цього. Чим більше роздаєш, тим більше отримуєш у подарунок. Може перестати дарувати речі і все якось заспокоїться?
Які 3 речі завджи з тобою?
- Розкладний ніж у кишені. Мені допомагав його обирати Ілларіон Павлюк. Він розуміється на крутих ножах.
- Блокнот середнього формату з хорошим папером.
- Лайнери (бажано не одного кольору і різної товщини).
Намагаюсь знову привчити себе носити камеру, але за ці два роки відвик якось.
На що звертаєш увагу при виборі речей ?
Я би дуже хотив оточити себе речами, які вічні. Щось, що може служити мені довго. Я краще заплачу більше за якість, аніж буду постійно витрачатися на щось недовговічне.
Дуже люблю, коли на речах малюється історія. Взуття, яке благородно старіє. Светр, який можна правнукам у спадок лишати. Я в дитинстві улюблені футболки затягував до стану, коли в них шви починали протиратися і біліти.
Слідкувати за Андрієм в Instagram.