Інтерв'ю з Андрієм Баштовим, видавцем "The Village Ukraine" та "Wonderzine Ukraine"

April 1, 2024

Talk to Andrii Bashtovyi, publisher "The Village Ukraine" and "Wonderzine Ukraine" about his lifestyle

Розкажи, як базово проходить твій день, чи є щоденні ритуали?

У, абсолютно зламаному, життєвому ритмі ритуалів не лишилося, якщо не вважати ритуалом чистку зубів. Раніше я мав 5 хвилин дихальних вправ зранку і стільки ж – увечері. Я не вважав це медитацією, більще важило відчуття, що я маю цей час лише для себе. Під час війни, навіть у найскладніші дні, я знаходив 5 хвилин на те, щоб заварити собі кавовий дріп (лише кілька разів не вдавалося, але ті дні краще не згадувати).

Життя зараз складається з прокидання, походу на службу і сну, коли повернувся. Скучив за довоєнним відчуттям, коли я повністю контролював – що я роблю і де. Повна свобода та право на дурні імпульсівні рішення. Але то вже в минулому.


Яке місто любиш найбільше, де почуваєш себе комфортно?

Канів – найкраще місце на Землі. Шкода, що я цього не розумів, коли ріс там. Купа простору навколо, ідеальна природа. І можливість швидко звалити, якщо хочеться "неспокою". 

Якщо мріяти про до/поствоєнне життя, то шалений темп Нью-Йорка обожнюю (як і його задушливу копію - Бангкок). Щоб не здатися банальним, додам лінивий формат та нічний нетворкінг Алма-Ати, де я працював. Нескінченний Стамбул – моє. Найнесподіваніше місце, у яке я закохався, – Хельсинкі. Виходить якось надто довго, але мені реально подобається будь-яке місто, у я кому є я.


Які твої улюблені місця для прогулянок чи заклади?

Київ я обожнню з дитинства. І Поділ (як передбачувано!) завжди був моїм улюбленим районом. Але не через заклади і тусовки. Просто люблю бродити вулицями подалі від Контрактової. "Немитий Поділ" біля Тараса Шевченка завоював моє серце. 

Найважливішими для мене є ті заклади, які служать спільноті, які роблять внесок у суспільне життя. Певен, що вони роблять для розвитку міста у рази більше, ніж усі ці Київради. First Point, Світ Кави, Grails, Раменна Михайленка, бар на Спаській (ще б знати, як його назвали), а віднедавана і Спельта з Афтенуном. Відриття року – маленька мила книгарня на Спаській, де продають вживані книги.

Рюкзак є твоєю щоденною річчю ?

Я нікуди не йду без рюкзака чи шопера. Профдеформація змушує мене почуватися некомфортно, якщо я не взяв ноут. Це нікуди не поділося. Якщо я залишу рюкзак вдома, то весь день смикатимусь так, ніби я руку забув. 

Для мене важливо, щоб це була одна річ. Не люблю і не хочу мати багато різного. Там не має бути нічого зайвого. Лише те, що потрібно.


Ти людина, що може вмістити життя в одну валізу чи навпаки?

Я мрію бути людино, яка би змогла помістити всі речі в одну валізу. Але не виходить – книги та нездорова любов до якісних великих важких сковорідок не дозволять мені упакувати багаж компактно.

Військовий час змусив мати ще два баули екіпу – зимовий, літній та купу всякого дрібного барахла, яке і не подаруєш, і не використовуєш, і викинути шкода.

Але найбильша проблема – це одяг. Періодично я роздаю чи відвожу батькам усе, що не ношу часно. І одразу після цього мені надаровують ще більше речей, ніж я мав до цього. Чим більше роздаєш, тим більше отримуєш у подарунок. Може перестати дарувати речі і все якось заспокоїться?

Які 3 речі завджи з тобою?

  • Розкладний ніж у кишені. Мені допомагав його обирати Ілларіон Павлюк. Він розуміється на крутих ножах. 
  • Блокнот середнього формату з хорошим папером.
  • Лайнери (бажано не одного кольору і різної товщини). 

Намагаюсь знову привчити себе носити камеру, але за ці два роки відвик якось.


На що звертаєш увагу при виборі речей ?

Я би дуже хотив оточити себе речами, які вічні. Щось, що може служити мені довго. Я краще заплачу більше за якість, аніж буду постійно витрачатися на щось недовговічне.

Дуже люблю, коли на речах малюється історія. Взуття, яке благородно старіє. Светр, який можна правнукам у спадок лишати. Я в дитинстві улюблені футболки затягував до стану, коли в них шви починали протиратися і біліти.

Слідкувати за Андрієм в Instagram.